Подружжя Вовчинських: "Перший збір був у Росії, збирали й проводжали Гришу всім селом"
Черкащина багата відомими, талановитими земляками, які прославляють наш край не лише на теренах нашої держави, а й далеко за її межами. Науковці, музиканти, митці, спортсмени − значна кількість імен, якими ми пишаємося. Серед них і неодноразовий призер та чемпіон Паралімпійських ігор, людина сильна духом та міцна тілом, Григорій Вовчинський, який наразі представляє Київську область.
Григорій Вовчинський виборює омріяне золото Кубку світу з лижних перегонів та біатлону сезону 2018/2019 (13-17 березня 2019 року, Саппоро (Японія))
Народився хлопець у Білоусівці, що на Драбівщині. Спочатку сім’я проживала у Кишиневі, адже батьки поїхали туди на роботу після закінчення навчання, але доля повернула їх назад. Та про все по порядку.
Вероніка та Василь Вовчинські познайомилися в Одесі, коли навчалися в Інституті харчової та холодильної промисловості, ще 1985 року. Обоє вони здобували освіту за спеціальністю «Інженер-механік». Після закінчення вишу за направленням поїхали на роботу в Кишинів і прожили там п’ять років. Коли у 1990 році в Молдові почалася війна, молода сім’я переїхала до Білоусівки Драбівського району, звідки родом був Василь. Відтоді вони живуть на Черкащині. Пані Вероніка, крім освіти інженера-механіка, має ще й спеціальність медичної сестри. Тож після повернення на Драбівщину спочатку працювала в амбулаторії, курувала діток до одного року. Потім же жінці запропонували роботу в сільській раді на посаду головного бухгалтера. Нині − на господарстві. Чоловік працював довгий час у місцевій школі завгоспом, зараз же займається обладнанням водопостачання для приватних господарств.
Родина Вовчинських
Подружжя Вовчинських народили й виховали двох синів, старшого Анатолія та молодшого Григорія. Так склалося, що молодший під час народження отримав ураження руки. Та батьки зробили все, щоб Григорій виріс повноцінною, сильною та самодостатньою людиною. У своїх дітей вкладали досить багато сил, знань і виховували неабияку силу духу. Тож нині вони пишаються, що саме їхній син прославляє нашу державу та щораз додає до національної медальної скарбнички нові й нові нагороди.
Спортсмен долучився да акції під час карантину "Лишаймося вдома"
Ще з самого дитинства у батько привчав обох синів до спорту: грали часто у футбол, взимку каталися на лижах, займалися й більш інтелектуальними видами − шахи, шашки. Василь Григорович упевнений, що якби не таке виховання, то Григорій і не досягнув би високих результатів. Крім того, батько привчав синів і до фізичної праці: городні роботи, допомога по господарству − всім цим займалися змалку.
Григорій з татом Василем
− Коли Григорій пішов у перший клас, то місяць писав лівою рукою, бо права травмована з народження, − розповідає батько. − Та я підійшов до вчительки і попросив, щоб та змушувала його періодично писати і правою, не оцінюючи роботу сина. І за кілька місяців він виписався й став вільно писати правою рукою.
Після закінчення школи в Білоусівці Григорій Вовчинський вступив до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького в Навчально-науковий інститут фізичної культури, спорту і здоров’я. Тоді хлопець навчався й паралельно займався у Черкаському центрі фізичної культури та спорту для інвалідів «Інваспорт». У 2007 році Григорій брав участь у реабілітаційному зборі в Євпаторії. Там він познайомився з Юлією Батенковою − українською біатлоністкою. Відтоді вирішив спробувати себе у лижному спорті.
Кубок світу з лижних перегонів та біатлону сезону 2018-2019 (Вуокатті, Фінляндія)
− Пам’ятаю, приїхав Григорій додому й каже, що йде у великий спорт, − продовжує розповідь мама. − Тренер сказав, що візьме дані про спортсмена, подивляться на його показники. Коли він пройшов перевірку й довів, що має хороші фізичні дані, тренер запросив його до Національної збірної команди України.
Із 2008 року Григорій є постійним учасником міжнародних змагань у складі Паралімпійської збірної України з лижних перегонів і біатлону. Перший збір був у Росії, збирали й проводжали тоді спортсмена всім селом.
Вовчинський здобув для України "срібло" на Паралімпіаді у Пхьончхані-2018
Григорій Вовчинський має надзвичайно багато медалей та кубків, ще зі шкільних років. Для батьків усі вони надзвичайно цінні, і є неабиякою гордістю. Та найвизначнішими стали паралімпійські нагороди: у 2010 році Григорій здобув дві «бронзи» та два «срібла» на Зимових Паралімпійських іграх, а у 2014 році в Сочі став чемпіоном Паралімпійських ігор. У 2018-му Григорій із Пхьончхана привіз срібну нагороду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Григорій Вовчинський: хлопці з будівельної бригади мене не любили, бо відмовлявся з ними пити
Нагадаємо, що цьогоріч Вовчинський також встиг здобути міжнародні нагороди. Так, на третьому етапі Кубка світу з лижних перегонів та біатлону, що відбувався 1-9 лютого в німецькому Фінстерау, Григорій став бронзовим призером у спринтерській гонці.
Останній старт цього року - третій етап Кубка світу з лижних перегонів та біатлону
− Усі паралімпійські нагороди складаються з отих маленьких здобутків на чемпіонатах і кубках та значної щоденної праці над собою, − говорить мама.
Має спортсмен нагороду, яку отримав із рук Президента України, після Паралімпійських ігор у Ванкувері, це − орден «За заслуги» ІІІ ступеня. А нещодавно Указом Президента України Григорія Вовчинського відзначили орденом «За заслуги» І ступеня.
Зазвичай Григорій до батьків приїжджає нечасто і ненадовго, адже постійно має бути на зборих, тренуваннях та брати участь у змаганнях. Сам же спортсмен проживає у Києві з коханою дівчиною, теж біатлоністкою Іриною Буй. Виховує доньку Адріану від попереднього шлюбу з відомою паралімпійською біатлоністкою та лижницею Олександрою Кононовою.
Вовчинський: "Вільний час на тренувальному зборі) Разом з донечкою вчимо уроки!"
Батьки розповідають, що Паралімпійські ігри дивилися всією родиною у прямому ефірі, за можливості зв’язувалися з Григорієм і підтримували його.
− Я не можу навіть передати, які це емоції, − говорить мама Григорія. − Ми пишаємось нашим сином і щасливі бути його батьками.
За інформацією порталу "Нова Доба"
Фото прес-служби Національного паралімпійського комітету та з вільних джерел
