Пішла з життя легенда українського пара волейболу Анатолій Андрусенко

Паралімпійська родина України у глибокій скорботі… З невимовним сумом повідомляємо, що 15 липня раптово пішов із життя український пара волейболіст, майстер спорту України, учасник трьох Паралімпійських ігор, багаторазовий призер чемпіонатів Європи з волейболу сидячи Анатолій Андрусенко.

Важко знайти слова, коли з життя так несподівано йде людина, яка була не лише видатним спортсменом, а й справжнім другом, щирою, доброю, світлою людиною, яку поважали й любили всі, хто мав щастя бути поруч.

Анатолій Петрович був одним із тих, хто стояв біля витоків українського паралімпійського волейболу сидячи. У 1996 році він представляв незалежну Україну на дебютних для нашої держави Паралімпійських іграх в Атланті, а згодом ще двічі виходив на паралімпійський майданчик — у Ріо-де-Жанейро (2016) та Парижі (2024). Він став єдиним спортсменом збірної з волейболу сидячи, який пройшов цей майже тридцятирічний шлях разом із командою, залишаючись вірним спорту, Україні та своїм принципам.

На Паралімпіаді в Парижі, у свої 60 років, він був найстаршим спортсменом національної паралімпійської збірної України. Але його завжди вирізняли не вік, а молодість душі, мудрість, людяність і здатність підтримати кожного. Він надихав власним прикладом, об'єднував команду, дарував віру й упевненість, залишаючись людиною великого серця.

Упродовж десятиліть Анатолій Петрович гідно захищав честь України та Київського регіонального центру «Інваспорт», здобував міжнародні нагороди, прославляв нашу державу на найбільших спортивних аренах світу. Та найбільшою його перемогою назавжди залишатимуться повага й любов людей, які знали його особисто.

Паралімпійська родина України втратила не просто спортсмена. Ми втратили частину своєї історії, людину, яка була символом відданості, незламності та справжньої людяності.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, друзям, партнерам по команді, тренерам та всій спортивній спільноті.

Світлі люди не йдуть безслідно... Вони залишаються у своїх справах, у пам'яті людей і в історії, яку творили власним життям. 

Світла пам'ять, Анатолію Петровичу…

Вічна і світла пам'ять…